Був на світі один чоловік . Років з двадцяти. Звали його Максом. Був він звичайною людиною – не принцем, не якимсь героєм, не богатирем, а звичайною людиною. І одного зимового дня він вирішив прогулятися київським парком.
Глава 1
Впав, оговтався
Йде парком. Тут що за … . Підсковзується падає , та втрачає свідомість .Приходить в себе ,
та починає озиратись: ліс , кущі та дерева навкруги .
— Де я , що це на мені – Макс оглянув свій обладунок .Тут він почув якийсь шелест в кущах . З яких вийшла дівчинка років сімнадцяти.
— Ти хто? — запитав Макс .
— Я — Ліса – відповіла дівчинка отряхуючи з себе листя .До речі вона була не дівчинкою,а перевертнем і мала такий вигляд: лисячі вушка та такий самий лисячий хвіст. В її обличчі були лисячі образи ,також , на ній було легке платтячко. Макс трохи тремтячи відійшов назад [ подивився я б на вас коли ви перевертня побачили ].
— Я нічого тобі не зроблю – відповіла вона.
— Ага, ага – все ще тремтячи відповів Макс. – а д-де я ?
— Ти , в Тридев’ятому царстві,- відповіла Ліса.- а знаєш ,пішли зі мною до міста.
— Добре , — трохи заспокоївшись , відповів Макс , і вони разом пішли до міста .
Глава 2
Макс у місті
Прийшовши до міста наш турист , не відстаючи від своєї подружки роздивлявся навкруги . Місто виглядало , як звичайне місто : з вулицями , базарами , парками . В центрі цього міста був величезний палац.До речі , палац належав князеві : Князю Князьовичу Князенку . Ліса відвела нашого залізноголового до свого знайомого : Монгола . Це була добра людина , середнього зросту , трохи схожа на китайця . Він був власником лавки з прянощами де продавав різне : від спецій , до горіхів . Привітавшись , він пригостив наших героїв горіхами. І тут Макс почав його розпитувати :
— Слухай , а можеш щось цікаве розповісти ?
— Цікаве ? ,- я ось що чув , що люди кажуть , що ніби якісь богатирі хочуть піти і вбити дракона , який викрав дочку нашого князя .
— Треба мабуть піти до палацу , і попитати , чи може я в цьому участь прийму . Подякувавши Макс пішов до замку . Але коли до будівлі залишалось метрів п’ятсот , наш турист за щось зачепився:
— Хай йому грець ! – піднімаючись Макс подивився , що перечепився через якусь залізну річ : Залізна ручка , від якої іде спірально закручена трубка , на якій є напис : Залізна штука . – Хм , що це може бути … не важливо , заберу собі . І він пішов до палацу , де вже збиралися герої .
Друзі – казав Князь – я певен , що для вас це буде великою честю , врятувати мою доньку від Змія . Було б добре – так думав наш турист , але Котигорошко його перебив : Перш ніж рятувати царівну , знайди якусь зброю , чи ти будеш воювати тою штукою?
Макс трохи обурився та пішов із замку , на виході його зупинив дворецький:
— Я знаю тут в місті , є одна людина на ім’я Ломбардій . Він на будь’яку річ знайде пристосування , навіть на таку .
— Добре , сходжу до нього .
Макс в Ломбардія
Піднімаючись Макс слідкував куди йде Ліса , бо сам добре не знав місцевості . Пройшов декілька метрів вони побачили будинок середніх розмірів. Зайшовши в середину наші герої побачили людину добре вдягнену , яка сиділа за столом і щось писала.
— А , відвідувачі – радісно промовив Ломбардій — ну заходьте !
— Дивись , бачив таке – сказав Макс простягаючи йому Залізну штуку.
— Дай подивитись , ага так , зараз – Ломбардій пішов за чимось. Через деякий час він повернувся весь захеканий , весь у пилюці із якимось документом в руці – Ух мало мотлохом не завалило … так зараз не про це , ось тут написано : Інструкція до того не знаю чого . Принцип дії : Загадати що саме потрібно . після використання того не знаю чого дощечки , які залишились побити [легенько] тою самою Залізною штукою. Може йти в комплекті , або роздільно .
— І що ?
— І ось , за допомогою тої речі що ти мені приніс можна оце полагодити – Ломбардій показав на якісь дошки , які лежачи на полиці які за весь час , що лежали вкрились шаром пилу – он те .А за те що ти знайшов цю річ тримай меча і трохи грошей
— Знаєш велике тобі дякую .
— Ні , ти мені дуже допоміг ; Хоча я й раніше читав інструкцію , але гадки не мав що така річ є . До речі якщо піти через ліс прямо , то можна вийти до вказівного каменя , як йти через ліс я не знаю , можливо знає твоя подруга.
— Так , я знаю як йти через ліс ! – з посмішкою відповіла Ліса
Глава 4
Макс на роздоріжжі
— Так він казав йти до вказівного каменя , Лісо , якщо я не помиляюсь то це воно –сказав Макс вказуючи на кам’яну брилу з одним єдиним написом і стрілкою : До чорта , на – ліво п’ять кілометрів . Ех добре хоч прогуляюсь – сказав Макс і пішов в напрямі вказаному стрілкою .
Глава 5
Макс в гостях у чорта
Наш герой підходячи до замку , який до речі належав Чорту , почав потроху роздивлятися цей замок : старий , але гарно зроблений , прикрашений різноманітними візерунками , здавалось він стояв тут вічно
— Лісо , постій біля воріт , а я піду в середину , добре ?
— Так – як завжди відповіла Ліса
Зайшовши всередину будівлі , наш сміливець почав озиратись : гарні меблі , та професійна оздобленість вказували на те , що хазяїн був заможним , та добре обізнаним у мистецтві . Та не довго Макс роздивлявся оздоблення , пройшовши ще всередину , він почув , що десь поруч влаштували свято , і він пішов на звук . Дійсно був невеличкий банкет , не зрозуміло по якій нагоді , але його учасники були вражаючими , якщо не страшними : Чорт , Кощій , та Шайтан . Першим нашого туриста побачив власник будівлі Кощій :
— А хто до нас прийшов … ну добре , сідай з нами … побенкетуєш
— Та ні , дякую …я хотів спитати , а як йти від вказівного каменя ?
— Е , я б як другу тобі розповів ,але в нас того-самого … торт вже вдвічі зменшився та й узвару вже не має . Слухай , збігаєш ?
— Так не питання , я збігаю , часу в мене це не займе багато . І Макс пішов за , але Ліса його зупинила :
— А ти куди йдеш ?
— За тортом та ще за чимось , та не для себе , а дощій відправив . І тут , почувся ніжний проте суворий жіночий голос: Ну, тоді вертайся до нього , і передай йому мої вітання !
— Та я в нього лише дорогу попитав , і все .
— А , ну тоді заходь . Хатинко , до лісу задом , а до нього передом , чи боком .
Хатинка повернулася до Макса дверима , але на 45 градусів . І він зайшов до хати . В ній сиділа , на стільці гарна , з розпатланим волоссям , та в піжамі дівчина років сімнадцяти . Вона спершу подивилась на Макса , а потім на Лісу . Врешті-решт вона встала із стільця , а потім запитала : А чого , ви до мене прийшли ?
Тут Дуб як гаркне : Їх Кощій прислав !
— А хто тебе питав – Макс крикнув у відповідь .
— А що , не можна?
— Та питай-питай – сміючись сказала Ліса.
— Взагалі – то він тільки дорогу вказав .
— А , он воно що … До речі , а що вам потрібно ?
— Як до зміїного замку , ти часом як пройти , не знаєш .
— Знаю , але можеш мені в городі допомогти ?
— А дуб той , не може допомогти , чи як ?
— Не може тому , що він – охоронець . Ну як , допоможеш ?
— Добре , допоможу , що робити ?
— В мене , за хатою город , а там всілякий бур’ян росте .
— Добре , викорчую .
— Але обережно !
— Та я обережно.
— І щоб , сам не вбився !
Останні слова Макс сприйняв несерйозно , але не тут то було : Бур’ян то живий ! І як загорлав коли побачив Макса : Їжа ! Ура!
— Дуля вам з маком , а не Їжа – вигукнув Макс та кинувся в атаку .
Ось так , десь годинки дві наш герой нищів бур’ян так , що аж щепки летіли . Через дві години , він пішов до хати .
— Ну як , викорчував бур’яни ? – з цікавістю запитала Карина .
— Де там викорчував , перетрощив – гордо відповів Макс – і до речі , не зламав нічого зайвого
— Дякую тобі за це , слухай я ж навіть не представилась , мене звати Карина .
— А мене Макс .
— А до змія якщо піти хочеш ,то поверни біля вказівного каменя вправо .
— Тю , і як раніше не пішов тою дорогою
Подякувавши і попросивши , щоб Ліса залишилась тут , Макс пішов до змія
Глава 6
Макс в гостях у змія
— Хм, схоже це саме той замок – сказав Макс підходячи до замку .- О , що це – сказав він , дивлячись на вивіску замку : Головний вхід – висячий міст , чорний хід – фунікулер . – Е-е , краще фунікулером – пробелькотів він , та обійшов замок . Хвилин через десять він був вже в замку . Походивши трохи по замку , Макс прислухався : Десь , було урчання якогось великого й страшного звіра . І Макс пішов на цей рев . Прийшовши до того місця , звідки він вважав йде рев , Макс побачив двоглавого змія , в якого були дві голови : Одна була обурена , а інша сумна . От обурена голова й запитує : Чого , ти сюди припхався ?!
— Як чого , принцесу визволяти .
— Знайшовся сміливий , Га-га-га .- Похнюпившись , додала сумна голова : Йшов би ти звідси .
— Нічого , нічого , зараз я тобі влаштую … — сказав Макс . І поки дракон заливався сміхом , акуратно відрубав йому ту саму , злу макітру .
— От добре , що ти його позбувся , а то він мені все життя псує . – сказала ціла голова. Нічого не зрозумівши Макс пішов до принцеси . Підійшовши до найгарніших дверей , він акуратно відчинив їх . За ними сиділа принцеса на ліжку , та мала дуже гордий та суровий вигляд, та мала гарне , чорне волосся , та карі очі . Тільки-но Макс зайшов , як вона вимовила :
— До мене , навіть не підходь , якщо ти звичайно не принц .
— Я не принц .
— Тоді , я з тобою нікуди не піду , а якщо ти мене кудись відправиш…
— Скажи , звати то тебе як ?
— Леравія .
— Ну тоді хоч до дому вертайся .
— Добре повернусь .
І вони пішли в місто , до Князя .
— Доню ! Донечку ! – радісно сказав Князь – як , я радий тебе бачити!
— І я тебе тату .
— Ну , раз ця людина тебе від змія врятувала , то хай він тобі за чоловіка буде .
Тут Макс і каже
— Ні дякую – відповів він задкуючи до виходу . А після того як вийшов з території замку , такого дьору дав , що той спортсмен на олімпіаді .
Приходить на болото , а там Карина з Лісою саме пили чай .
— Ну як , вбив дракона – спитала Карина
— Як вбив … в дракона дві голови було , а я йому одну відрубав …
— І що ?
— І от , йому зараз живеться краще .
— А чому ?
— Довго розповідати .
— А добре , що все добре закінчилось , а принцеса ?
— Навіть не питайте , то якесь жахіття , і як змій з нею тільки жив.
— Що страшна дуже ?
— Ні , проте жахливий характер .
На цій фразі Макс закінчив розповідь , і теж сів за стіл .
Глава 7
Макс вдома
О-ох , моя голова-а – сказав Макс встаючи з ліжка – дарма , ж я на ніч пив ! – сказав він дивлячись на порожню пляшку з-під пива. – Ну і присниться ж таке .
— Що присниться ? – промовила Ліса сидячи в кріслі . Повернувшись на голос Макс подивився на неї скляними очима , і зрозумів : Всі ті події йому не примарились.